Характеристики послуг для дистанційної освіти.
нформатизація освіти в Україні - один з найважливіших механізмів, що зачіпає основні напрямки модернізації освітньої системи. Сучасні інформаційні технології відкривають нові перспективи для підвищення ефективності освітнього процесу. Змінюється сама парадигма освіти. Велика роль надається методам активного пізнання, самоосвіті, дистанційним освітнім програмам.
ДН - засноване на сучасних інформаційних і комунікаційних технологіях навчання й підвищення кваліфікації.
Дистанційні технології навчання можна розглядати як природний етап еволюції традиційної системи освіти від дошки з крейдою до електронної дошки й комп'ютерних навчальних систем, від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної аудиторії до віртуальної аудиторії.
Ефективність дистанційного навчання заснована на тому, що ті, кого навчають, самі почувають необхідність подальшого навчання, а не піддаються тиску з боку. Вони мають можливість роботи з навчальними матеріалами в такому режимі й обсязі, який підходить безпосередньо їм. Ефект у значній мірі залежить від того, наскільки регулярно займається той, хто навчається. Послідовне виконання контрольно-діагностичних завдань і випускної роботи, а також підтримка у всіх питаннях з боку викладача-координатора забезпечує планомірне засвоєння знань.
Аналіз впровадження дистанційного навчання показує, що до реального контингенту потенційних студентів можна віднести тих, хто часто перебуває у відрядженнях, військовослужбовців, територіально віддалених слухачів, жінок, що перебувають у декретній відпустці, людей з фізичними вадами, тих, хто поєднує навчання й роботу, співробітників, що підвищують свою кваліфікацію тощо. Й незважаючи на те, що дистанційне навчання передбачає одержання також і базової середньої освіти, цей напрямок не одержав активного впровадження в освітній процес шкіл, коледжів та інших середньо-спеціальних установ освіти.
Не кожному вдається відучитися п'ять років у стінах вузу, але сучасні технології можуть дати другий шанс. Дистанційна освіта - навчання на відстані - стала справжньою новацією 21 століття. Віртуальний курс лекцій дозволяє скоротити або розтягти час навчання за своїм розсудом. Серед плюсів такого навчання називається можливість займатися в будь-якому місці, де є комп'ютер, матеріал суворо дозований по тижнях і збігається з усіма вимогами, які пред'являються до студентів будь-якого вузу, крім того, у студента є можливість виконувати завдання в зручний для нього час. Процес виконання завдань залишається за кадром. Теоретично їх може зробити хтось інший. Для здачі сесії прийдеться повторити подвиг Ломоносова - приїхати з рідної глибинки. Дистанційне навчання дешевше стаціонарного, але за рахунок купівлі комп'ютера й плати за Інтернет помітно дорожчає.
На першому курсі дистанційного навчання багато студентів страждають від нестачі контролю з боку деканату. Головна складність - змусити себе вчитися. Ще одна проблема - відсутність особистого спілкування з викладачем. Питання електронною поштою нагадують запити в довідкову службу, а семінари - інтернет-форуми.
Для одних нова система навчання - єдиний доступний спосіб одержати вищу освіту, інші - нізащо не проміняли б традиційне навчання на дистанційне, оскільки сприймають університет не тільки як місце навчання, але й можливість особистого спілкування зі студентами, і з викладачами.
Ефективність дистанційного навчання для випускників і студентів полягає і в тому, що можливість навчатися дистанційно не обмежує можливості навчатися й удосконалюватися в професійній діяльності під час роботи на підприємстві. Цей рівень освіти студенти вважають цілком достатнім і можливим для здійснення своїх життєвих планів. Багато хто з них вважає, що отримані знання відповідають успішній роботі.
Найбільш важливими компонентами дистанційного навчання є: створення практичних ситуацій під час навчального процесу, можливість проявити себе, самореалізуватися, чіткість організації навчального процесу, індивідуального підходу. Найменш важливими: участь у науково-дослідній роботі, можливість "показати себе".
У процесі дистанційного навчання студенти найчастіше використовують навчальний матеріал на паперових носіях і в електронному вигляді.
Вміння працювати в навчальному сервері допоможуть студентам вирішувати проблеми з навчальним матеріалом і консультуванням на відстані у вільний час. Оцінюючи успіх у майбутній професійній діяльності, студенти, що не мали досвіду роботи, оцінюють свої шанси трохи вище, ніж ті, хто працює в даний момент. Навчальний сервер більшість студентів використовують нечасто, але є ті, хто використовує його щодня. Найбільш активні у відвідуванні навчального сервера студенти старших курсів.
Більшість студентів надають перевагу таким формам контролю: контрольно-атестаційні роботи, реферати, вирішення практичних завдань, оцінка рівня знань у процесі особистого інтерв'ю з викладачем, самооцінка. Більшості студентів дистанційної технології навчання, незалежно від курсу, навчання дається легко й позитивно на них впливає. Так, більше половини студентів відзначили, що за час навчання вони опанували вміння самостійної роботи, підвищили свій рівень знань і отримали впевненість у своїх силах і планах на майбутнє. Можна зробити висновок, що студенти доброзичливо ставляться до дистанційного навчання.
Розповідаючи про особливості дистанційних технологій навчання, можна відзначити, що даний вид навчання підходить не для всіх. Система підготовки в українських школах не зорієнтована на формування самостійності в учнів, а іноді людині дана технологія просто не підходить.
Основна мета дистанційного навчання - дозволити вчитися всім бажаючим, у кого є прагнення одержати професію. Інтерес до даної технології навчання опитані бачать не тільки в бажанні одержати освіту, але й у тому, що інформаційні технології впроваджуються в наше повсякденне життя.
Потенціал дистанційних технологій оцінюється високо. Однак до можливої заміни традиційних технологій дистанційними поки що ставляться обережно. Часто висловлюється думка про те, що будь-якій людині необхідно надавати альтернативу й свободу вибору освітніх технологій. Але є переконання, що за дистанційними технологіями - майбутнє. Студенти, що навчаються дистанційно, більш адаптовані до зовнішніх умов, вони більш самостійні, товариські й комунікабельні, не бояться приймати важливі рішення, а виходить, у сучасному світі бізнесу їм буде легше.
Сьогодні випускники, що навчалися дистанційно, звичайно вище оцінюють престиж отриманої професії. Вони, як і багато хто, зазнають труднощів, але бувають найбільш успішними й краще адаптованими в професійній сфері. Оцінка задоволенням місцем у колективі й стосунками з керівництвом у випускників дистанційної технології трохи вища, ніж у випускників традиційного навчання.
Сьогодні дистанційні технології навчання вже зайняли одне із провідних місць у середній професійній освіті. Зацікавленість в одержанні спеціальності дистанційно зростає, а якісні характеристики фахівців відрізняються тільки позитивними моментами: упевненістю у власних силах, легкою адаптацією в колективі, умінням самоосвічуватися. Всебічний аналіз дистанційного навчання підтвердив гіпотезу якісної підготовки фахівців середньої ланки.
Змішане навчання
Як свідчать практика й ряд досліджень, тенденція навчання чітко розвивається в напрямку змішаного навчання. Під змішаним навчанням (blended learning) прийнято розуміти об'єднання формальних засобів навчання - роботи в аудиторіях, вивчення теоретичного матеріалу - з неформальними, наприклад, обговоренням за допомогою електронної пошти й інтернет-конференцій. Змішана форма навчання органічно з'єднує в собі як денні, так і дистанційні форми навчання.
Навчання в дистанційній і змішаній формі. У чому різниця?
Дистанційне навчання здійснюється тільки за допомогою Інтернет: одержання навчальних матеріалів і завдань, і всі інші питання, пов'язані з комунікацією, проходять тільки заочно. Проміжна й підсумкова атестація здійснюється також за допомогою пересилання й перевірки матеріалів.
Змішане навчання складається із трьох етапів: дистанційне вивчення теоретичного матеріалу, освоєння практичних аспектів у формі денних занять, остання фаза - здача іспиту або виконання випускної роботи.
ДН забезпечує можливість навчатися тоді, коли Вам це зручно й у тому темпі, що Ви обираєте самі в рамках установлених строків проведення курсів. При цьому не потрібно витрачати час на дорогу. ДН в сучасному світі здійснюється за допомогою таких технологій, як Інтернет, e-mail, телефонний і факсимільний зв'язок, відеоконференції, можливе також традиційне пересилання навчальних матеріалів поштою (друкованих, аудіо-, відео- й електронних навчальних матеріалів).
Але існують і негативні сторони дистанційного навчання:
відсутність очного спілкування вчителя й учня, а виходить, немає індивідуального підходу в навчанні й вихованні;
студенти не завжди самодисципліновані, свідомі і самостійні, як необхідно при дистанційному навчанні;
для постійного доступу до джерел інформації потрібна гарна технічна оснащеність;
нестача практичних занять і відсутність постійного контролю.
Слід зазначити також низьку теоретичну проробку проблеми дистанційного навчання. Це проявляється, насамперед, у відсутності чітко виражених цілей навчання й необхідних початкових вимог до студента, для роботи в цій системі, слабкому рівні системи контролю його знань, відсутності вимог до змісту дистанційних курсів і учбово-методичному забезпеченні, захисту авторських прав розробників навчальних матеріалів, сертифікації інститутів дистанційної освіти тощо. І, крім того, не по всіх спеціальностях можна проводити підготовку фахівців за допомогою дистанційних курсів.
Якщо говорити про змішане навчання, то безліч проблем зникають самі по собі.
Змішана модель навчання - це модель використання розподілених інформаційно-освітніх ресурсів в стаціонарному навчанні із застосуванням елементів асинхронного й синхронного ДН. Практикується як елемент стаціонарного навчання при проведенні аудиторних занять і в самостійній роботі студентів. Тобто змішане навчання успадковує переваги дистанційного навчання й виключає його недоліки.
Цілі навчання при змішаній формі залишаються попередніми, змінюються засоби й методи їх досягнення. Система контролю знань одержує нові можливості: використання контролюючих систем у поєднанні із традиційними методами.
Змішане навчання використовує найрізноманітніші методи, як традиційні, так і інтерактивні: лекційні лабораторні, комп'ютерні презентації, комп'ютерне навчання й навчання через Інтернет. Ці методи використовуються як окремо, так і в поєднанні один з одним.
Видавництва електронної продукції випускають різні види мультимедійних продуктів: електронні підручники, довідники, контролюючі програми, енциклопедії тощо. Ці програмні продукти можуть бути гарною допомогою у викладанні, але часто не підходять у якості доповнення до створеної програми з предмету й вимагають коригування. Тому розроблені самим викладачем електронні навчальні посібники більш корисні й цікаві у використанні. Найважливішими факторами, що забезпечують ефективність застосування ЕСН, розроблених викладачем, стають їхня висока доступність, простота (виключається необхідність придбання, установки й супроводу ПО, знижуються вимоги до комп'ютерних ресурсів) і можливість колективної роботи з учнями.
І звичайно, змішане навчання можна використовувати при підготовці будь-яких фахівців без винятку.
Отже, зробимо порівняльну характеристику дистанційного й змішаного навчання:
Дистанційне навчання:
однобічне спілкування;
учень пасивний, не діє, він є стороннім спостерігачем;
структура курсу схована від учня;
учень сам по собі;
текст лекцій написаний сухо й безособово;
учень майже не застосовує знання й уміння;
завдання даються тільки наприкінці глави;
текст поділений на глави й великі розділи;
контрольних завдань не передбачено;
учень не може одержати відгук про свої успіхи.
Змішане навчання
двостороннє спілкування;
учень активний, діяльний, залучений у навчальний процес;
учень знайомий зі структурою курсу;
учень перебуває під керівництвом;
текст навчального посібника написаний у дружній і підбадьорливій формі;
учень застосовує набуті знання й навички;
завдання й вправи розміщенні по всьому тексту;
текст поділений на невеликі розділи;
передбачені контрольні завдання;
учень одержує відгуки про свої успіхи.
Очевидно, що, впроваджуючи в навчальний процес сучасні методи навчання, можна значно підвищити його якість, зробити навчальний процес більш гнучким, стимулювати студентів до самостійної роботи.
Змішане навчання допускає збереження загальних принципів побудови традиційного навчального процесу. Ідея застосування елементів асинхронного й синхронного ДН при змішаному навчанні полягає в тому, що певну частину навчальних дисциплін (або дисципліни) студенти (слухачі) освоюють у традиційних формах навчання (стаціонарній або заочній тощо), а іншу частину дисциплін (або дисципліни) - за технологіями мережевого навчання. Співвідношення частин визначається готовністю освітньої установи в цілому до подібної побудови навчального процесу, а також бажанням і технічними можливостями студентів (слухачів). Такий підхід зветься "гнучке навчання" (flexible learning).
Заочне й дистанційне навчання
Вважається, що дистанційне навчання (ДН) через Інтернет у сутності являє собою логічне продовження досвіду заочного навчання, але вже на якісно іншому, більш високому рівні. Та практика показала: єдине, що поєднує традиційне заочне навчання й класичну форму дистанційного навчання на основі Інтернет-технологій - це відсутність очного спілкування між викладачами й студентами.
Завдяки широким можливостям комунікації викладача зі студентами й студентів між собою, дистанційне навчання виявилося ефективним не тільки для заочної освіти. Воно вже завоювало своє місце серед викладання різних дисциплін на денних і заочних відділеннях вузів. Популярною стала методика так званого розподіленого навчання, що поєднає традиційні методи спілкування викладача й студентів на лекціях і семінарах в аудиторії, а також синхронні (одночасні) і асинхронні (із затримкою в часі) контакти через Інтернет.
Основою учбово-пізнавальної діяльності є психологічні процеси особистості.
Тому в ході дистанційного навчання їх необхідно дотримуватися, враховуючи при цьому специфіку дистанційного навчання, що кардинально підвищує інтерактивність освітнього процесу. Але, як і будь-яка нова форма навчання, дистанційна, теж вимагає створення психологічної бази, без якої не можна говорити про якість навчального процесу.
Впровадження елементів дистанційного навчання показало важливість розробок курсів ДН, з урахуванням ряду психологічних принципів, які впливають на якість дистанційного навчання.
Електронні версії підручників, що стали основою для створення дистанційних курсів, як і традиційні підручники, не вирішують проблеми самостійної діяльності студентів в одержанні знань. Ці програмні продукти тільки створюють так зване віртуальне навчальне середовище, в якому і проходить дистанційне навчання. Але тут уже виникають такі психологічні проблеми, як відсутність досвіду самостійної роботи (насамперед, для студентів першого курсу), недостатня вольова саморегуляція, вплив групових установок тощо.
Тому розроблювачам курсів варто звернути особливу увагу (на початковому етапі курсу) на необхідність детального планування навчальної діяльності, її організації, чіткої постановки цілей і завдань навчання. Студенти повинні розуміти призначення запропонованих курсів. Від змісту матеріалу, що визначає структуру й рівень їхніх пізнавальних інтересів (загальних або спеціальних) значною мірою залежить ефективність навчального процесу студентів.
Пізнавальні процеси студентів безпосередньо впливають на засвоєння навчального матеріалу. Звідси випливає, що розробляючи учбово-методичні матеріали для дистанційного навчання, необхідно брати до уваги психологічні закономірності сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, а також вікові особливості студентів. Врахування цих особливостей сприяє підвищенню рівня сприйняття інформації й засвоєння навчального матеріалу тими, хто вчиться в системі дистанційного освіти.
Другий атрибут психологічного комфорту в процесі навчання досягається зворотним зв'язком між студентом і викладачем у системі дистанційного навчання. Суть зворотного зв'язку полягає в тому, що в міжособистісному спілкуванні процес обміну інформацією начебто подвоюється. І тепер, з'являється нова психологічна перешкода на шляху адекватної передачі інформації між партнерами цього спілкування - комунікативний бар'єр. Якщо такий бар'єр виникає, то інформація спотворюється або змінюється її зміст і тоді комунікативний бар'єр може перерости й у бар'єр відносин. А це вже феномен сугубо психологічний, коли почуття недовіри й ворожості поширюється й на пропоновану їм інформацію.
Таким чином, особистісні характеристики викладачів у системі ДН мають важливе значення для забезпечення відповідного, психологічного комфорту тим, хто вчиться. Але яким би чином не був організований зворотний зв'язок, дуже важливо забезпечити його регулярність відповідно до графіка, щоб учні мали поняття про систему вивчення курсу.
Одним з важливих аспектів навчання є мотивація. Мотивацію поділяють на зовнішню й внутрішню. І тоді, в окремих випадках, комунікативний бар'єр виступає захистом від психологічного впливу іншої людини, що виникає в процесі обміну інформацією між учасниками спілкування. Отже, необхідно враховувати те, що будь-яка інформація, що надходить до реципієнта, впливає на його поводження, мислення, установку. А так як, самостійна робота в системі ДН є основним елементом навчальної діяльності, то необхідно акцентувати увагу на розвиток здібностей студента самостійно працювати з інформацією.
Визначальними мотивами самостійної діяльності можуть виступати учбово-пізнавальні й професійні мотиви, а стимулами можуть бути інтереси, відповідальність, страх відрахування тощо. Різні по змісту мотиви по-різному впливають на якість навчальної діяльності. Інший показник мотивації до електронного навчання - зручність, яку воно пропонує (наприклад, можливість пройти курс навчання практично в будь-який момент і практично в будь-якому місці). Це значно легше, ніж намагатися включити процес навчання в щільний графік зайнятості.
Дистанційні курси пропонують студентові елементи керування, які неможливо реалізувати при підготовці у звичайному режимі (аудиторні заняття).
Електронне навчання дає право проходити весь курс у власному темпі. Це дозволяє уникати пропусків у процесі вивчення, у випадках, якщо студент повинен відірватися від курсу через зовнішні проблеми або просто не вловлює зміст сказаного викладачем. Психологічно, елемент "власний темп" - одна з тих особливостей, що робить дистанційне навчання таким ефективним.
Таким чином, у дійсності, дистанційне навчання за своїми характеристиками сильно відрізняється від традиційного. Підготовка до використання дистанційних навчальних курсів повинна починатися із глибокого аналізу: цілей навчання, дидактичних можливостей нових технологій передачі навчальної інформації, вимог до технологій дистанційного навчання з погляду навчання конкретним дисциплінам.
Відзначені психологічні аспекти дистанційного навчання являють собою далеко не повний перелік, які повинен враховувати викладач.
Але найчастіше для підтримки дистанційної освіти використовується три основні види технологій (табл. 1).
Таблиця 1. Характеристика основних технологій дистанційної освіти.
Найчастіше в процесі дистанційного навчання використовуються всі вищеназвані технології в різних пропорціях.
Сьогодні з використанням технологій дистанційної освіти можна одержати декілька різновидів освітніх послуг: вищу освіту, інтернет-курси дистанційної освіти, курси підвищення кваліфікації.
Розвиток дистанційного навчання в Україні почався значно пізніше, ніж в більшості західних країн. Через політичні та економічні перетворення були пропущені деякі проміжні етапи його розвитку, і найбільшого розповсюдження набув найпрогресивнійший — навчання по мережі Інтернет. Серед вітчизняних вищих навчальних закладів найбільш активно використовують технології дистанційного навчання Український центр дистанційної освіти НТУУ «КПІ», Національний технічний університет «ХПI», Українська академія державного управління при Президенті України, Одеський національний університет, Український інститут інформаційних технологій в освіті, а найбільша кількість освітніх програм, заснованих на цих технологіях, пропонується в сфері економічних знань та інформаційних технологій.
Але основною проблемою, яка залишається в Україні, є недосконалість і недостатніcть законодавчої бази, яка регулює надання даних освітних послуг, що досить часто ставить під сумнів легітимність освітніх документів, які видаються навчальними закладами після закінчення навчання за такими програмами. У зв’язку з цим назріла гостра необхідність дискусії навколо цього питання.
Основним законодавчим документом, що діє в цій сфері, є «Положення про дистанційне навчання», яке було затверджено Наказом № 40 Міністерства освіти і науки України від 21.01.2004 р. Саме в цьому документі наведено визначення терміна «дистанційне навчання»: під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.
Відповідно з цим наказом дорадчим органом при Міністерстві освіти і науки України, який забезпечує координацію робіт з формування і реалізації державної політики щодо розвитку системи дистанційної освіти, є Координаційна рада. І саме комісії при Координаційній раді повинні вирішувати питання нормативно-правового забезпечення дистанційної освіти.
Також в наказі зазначено, що дистанційна форма навчання базується на державних стандартах вищої, професійно-технічної та загальної середньої освіти і технологіях дистанційного навчання. А стандарти та технології дистанційного навчання та рекомендації щодо їх впровадження розробляються комісією при Координаційній раді з питань системотехнічного забезпечення та стандартизації дистанційного навчання. Для затвердження окремих курсів з елементами дистанційних технологій необхідно обов’язкове їх включення до банку атестованих дистанційних курсів та попереднє проходження обов’язкової процедури атестації у порядку, що визначається Міністерством освіти і науки. До розроблення та прийняття необхідної для впровадження дистанційної форми навчання нормативно-правової бази загальноосвітні навчальні заклади можуть застосовувати у навчально-виховному процесі елементи технологій дистанційного навчання або навчання за атестованими дистанційними курсами для окремих дисциплін. Таким чином, мається на увазі навчання з елементами дистанційних технологій, а не виключно дистанційна форма навчання замість традиційної.
Існують окремі вимоги до професорсько-викладацького складу, який бере участь в забезпеченні освітнього процесу з елементами дистанційних технологій. Так, працівники навчальних закладів, що забезпечують навчальний процес за дистанційною формою навчання, повинні мати необхідний кваліфікаційний рівень з технологій дистанційного навчання та відповідні документи, які це підтверджують. Але досить незрозумілим залишається питання розрахунку педагогічного навантаження фахівців, які забезпечують такий навчальний процес, оскільки жодних норм розрахунку робочого часу для такої форми навчання не розроблено і не затверджено.
Таким чином, виникають серйозні питання відносно легітимності документів, виданих студентам та слухачам, які займалися за дистанційними курсами, що не пройшли процедуру атестації і не затверджені комісіями при Координаційній раді, а також якщо учбовий заклад не має фахівців з необхідним кваліфікаційним рівнем за технологіями дистанційного навчання.
Оскільки фармація є однією з науковоємних і соціально значущих галузей, то, безумовно, виникає об’єктивна потреба в розробці нових освітніх технологій, і дистанційні технології є досить привабливою альтернативою традиційним освітнім програмам, особливо в сфері післядипломної освіти, оскільки це дає можливість отримувати нові знання та навички без відволікання від основного виду професійної діяльності. Але оскільки фармацевтична діяльність пов’язана з додатковою відповідальністю перед суспільством, то всі існуючі програми післядипломної освіти містять тільки елементи дистанційних технологій і передбачають суворий контроль за рівнем знань та навичок слухачів.
Для аналізу закордонного досвіду організації системи післядипломної освіти для фахівців фармації було розглянуто досвід ряду країн Британського співтовариства та США, які є лідерами у її впровадженні. Для цього було досліджено основні принципи функціонування цієї системи в деяких вищих навчальних закладах західних країн, проаналізовано деякі навчальні плани.
Основна маса фармацевтичних факультетів університетів пропонує курси дистанційної освіти для фахівців фармації за 3-ма напрямками — клінічна фармація, муніципальна фармація та програма для фармацевтів, які бажають мати незалежну практику.
Для усіх напрямків розроблено 3 курси різної тривалості:
На отримання сертифікату про післядипломну освіту (тривалість 12 міс.);
На отримання диплому з післядипломної освіти (тривалість 24 місяці);
На отримання звання магістра фармації з написанням дослідницького проекту (тривалість 36 місяців).
Кожен курс складається з декількох модулів або юнітів (найчастіше з 5-ти). Програмні модулі представлені широким спектром тематик за основними напрямками, існує можливість їх комбінування з урахуванням професійних потреб слухача в режимі on-line. Також є базові модулі, які є обов’язковими для вивчення, і ряд модулів на власний вибір слухача.
Усі програми мають інтерактивну підтримку завдяки веб-підручникам, які також дублюються паперовими варіантами за бажанням слухача, мають прикріплених до кожного модулю т’юторів, які консультують, як в режимі on-line, так і в режимі очних консультацій, а також мають завдання для очної групової роботи слухачів. Веб-підручники супроводжуються відповідними відео- та аудіоматеріалами, а також обов’язково мають тестовий блок для самостійного контролю за засвоєнням навчального матеріалу. Усі інтерактивні матеріали включено в загальний для усього університету віртуальний інтерактивний простір, завдяки чому слухач має доступ до додаткових навчальних матеріалів, в тому числі до віртуальної бібліотеки університету та інформаційних баз даних.
При цьому немає жодного юніту, який би вивчався виключно завдяки інтерактивним матеріалам і не мав аудиторних годин для очної роботи з викладачем. Для кожного модуля чітко прописано та затверджено в відповідних інстанціях кількість годин, які відведено для самостійної роботи з інтерактивним матеріалом, групової аудиторної роботи, практичної роботи, очних консультацій з т’ютором в режимі on-line та очних консультацій з т’ютором. Це дає можливість найліпшим чином спланувати роботу слухача, забезпечити належне засвоєння навчального матеріалу і контроль за навчанням, а також розраховувати педагогічне навантаження викладачів, які працюють в сфері надання дистанційної освіти. Обов’язковим елементом практично кожного юніту є також наявність практичної бази та можливість співпраці, консультацій та навчання під керівництвом досвідченого в цій сфері фахівця, який є т’ютором юніту від бази практики. Цей фахівець також контролює та допомагає вести щоденник практики, який є необхідним елементом успішного зарахування модулю.
Бажаючі можуть вибрати також проходження додаткових програм та отримати додатковий сертифікат чи диплом за такими напрямками, як медичний менеджмент, фармацевтичний менеджмент, МВА в фармацевтичному бізнесі та ін..
З усіх країн пострадянського простору найбільш досконалу законодавчу базу по дистанційній освіті має Росія, тому провідні російські фармацевтичні виші, в тому числі Пермська державна фармацевтична академія, П’ятигорська державна фармацевтична академія, пропонують курси підвищення кваліфікації з елементами дистанційної освіти.
В Україні, при існуючій недосконалості законодавчої бази з цього питання, слід бути досить обережним при виборі навчального закладу, освітніх курсів чи курсів підвищення кваліфікації, які пропонують пройти навчання дистанційно. А важливим завданням для всього освітнього співтовариства України, поза сумнівом, є розробка необхідного правового супроводу даної форми навчання
нформатизація освіти в Україні - один з найважливіших механізмів, що зачіпає основні напрямки модернізації освітньої системи. Сучасні інформаційні технології відкривають нові перспективи для підвищення ефективності освітнього процесу. Змінюється сама парадигма освіти. Велика роль надається методам активного пізнання, самоосвіті, дистанційним освітнім програмам.
ДН - засноване на сучасних інформаційних і комунікаційних технологіях навчання й підвищення кваліфікації.
Дистанційні технології навчання можна розглядати як природний етап еволюції традиційної системи освіти від дошки з крейдою до електронної дошки й комп'ютерних навчальних систем, від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної аудиторії до віртуальної аудиторії.
Ефективність дистанційного навчання заснована на тому, що ті, кого навчають, самі почувають необхідність подальшого навчання, а не піддаються тиску з боку. Вони мають можливість роботи з навчальними матеріалами в такому режимі й обсязі, який підходить безпосередньо їм. Ефект у значній мірі залежить від того, наскільки регулярно займається той, хто навчається. Послідовне виконання контрольно-діагностичних завдань і випускної роботи, а також підтримка у всіх питаннях з боку викладача-координатора забезпечує планомірне засвоєння знань.
Аналіз впровадження дистанційного навчання показує, що до реального контингенту потенційних студентів можна віднести тих, хто часто перебуває у відрядженнях, військовослужбовців, територіально віддалених слухачів, жінок, що перебувають у декретній відпустці, людей з фізичними вадами, тих, хто поєднує навчання й роботу, співробітників, що підвищують свою кваліфікацію тощо. Й незважаючи на те, що дистанційне навчання передбачає одержання також і базової середньої освіти, цей напрямок не одержав активного впровадження в освітній процес шкіл, коледжів та інших середньо-спеціальних установ освіти.
Не кожному вдається відучитися п'ять років у стінах вузу, але сучасні технології можуть дати другий шанс. Дистанційна освіта - навчання на відстані - стала справжньою новацією 21 століття. Віртуальний курс лекцій дозволяє скоротити або розтягти час навчання за своїм розсудом. Серед плюсів такого навчання називається можливість займатися в будь-якому місці, де є комп'ютер, матеріал суворо дозований по тижнях і збігається з усіма вимогами, які пред'являються до студентів будь-якого вузу, крім того, у студента є можливість виконувати завдання в зручний для нього час. Процес виконання завдань залишається за кадром. Теоретично їх може зробити хтось інший. Для здачі сесії прийдеться повторити подвиг Ломоносова - приїхати з рідної глибинки. Дистанційне навчання дешевше стаціонарного, але за рахунок купівлі комп'ютера й плати за Інтернет помітно дорожчає.
На першому курсі дистанційного навчання багато студентів страждають від нестачі контролю з боку деканату. Головна складність - змусити себе вчитися. Ще одна проблема - відсутність особистого спілкування з викладачем. Питання електронною поштою нагадують запити в довідкову службу, а семінари - інтернет-форуми.
Для одних нова система навчання - єдиний доступний спосіб одержати вищу освіту, інші - нізащо не проміняли б традиційне навчання на дистанційне, оскільки сприймають університет не тільки як місце навчання, але й можливість особистого спілкування зі студентами, і з викладачами.
Ефективність дистанційного навчання для випускників і студентів полягає і в тому, що можливість навчатися дистанційно не обмежує можливості навчатися й удосконалюватися в професійній діяльності під час роботи на підприємстві. Цей рівень освіти студенти вважають цілком достатнім і можливим для здійснення своїх життєвих планів. Багато хто з них вважає, що отримані знання відповідають успішній роботі.
Найбільш важливими компонентами дистанційного навчання є: створення практичних ситуацій під час навчального процесу, можливість проявити себе, самореалізуватися, чіткість організації навчального процесу, індивідуального підходу. Найменш важливими: участь у науково-дослідній роботі, можливість "показати себе".
У процесі дистанційного навчання студенти найчастіше використовують навчальний матеріал на паперових носіях і в електронному вигляді.
Вміння працювати в навчальному сервері допоможуть студентам вирішувати проблеми з навчальним матеріалом і консультуванням на відстані у вільний час. Оцінюючи успіх у майбутній професійній діяльності, студенти, що не мали досвіду роботи, оцінюють свої шанси трохи вище, ніж ті, хто працює в даний момент. Навчальний сервер більшість студентів використовують нечасто, але є ті, хто використовує його щодня. Найбільш активні у відвідуванні навчального сервера студенти старших курсів.
Більшість студентів надають перевагу таким формам контролю: контрольно-атестаційні роботи, реферати, вирішення практичних завдань, оцінка рівня знань у процесі особистого інтерв'ю з викладачем, самооцінка. Більшості студентів дистанційної технології навчання, незалежно від курсу, навчання дається легко й позитивно на них впливає. Так, більше половини студентів відзначили, що за час навчання вони опанували вміння самостійної роботи, підвищили свій рівень знань і отримали впевненість у своїх силах і планах на майбутнє. Можна зробити висновок, що студенти доброзичливо ставляться до дистанційного навчання.
Розповідаючи про особливості дистанційних технологій навчання, можна відзначити, що даний вид навчання підходить не для всіх. Система підготовки в українських школах не зорієнтована на формування самостійності в учнів, а іноді людині дана технологія просто не підходить.
Основна мета дистанційного навчання - дозволити вчитися всім бажаючим, у кого є прагнення одержати професію. Інтерес до даної технології навчання опитані бачать не тільки в бажанні одержати освіту, але й у тому, що інформаційні технології впроваджуються в наше повсякденне життя.
Потенціал дистанційних технологій оцінюється високо. Однак до можливої заміни традиційних технологій дистанційними поки що ставляться обережно. Часто висловлюється думка про те, що будь-якій людині необхідно надавати альтернативу й свободу вибору освітніх технологій. Але є переконання, що за дистанційними технологіями - майбутнє. Студенти, що навчаються дистанційно, більш адаптовані до зовнішніх умов, вони більш самостійні, товариські й комунікабельні, не бояться приймати важливі рішення, а виходить, у сучасному світі бізнесу їм буде легше.
Сьогодні випускники, що навчалися дистанційно, звичайно вище оцінюють престиж отриманої професії. Вони, як і багато хто, зазнають труднощів, але бувають найбільш успішними й краще адаптованими в професійній сфері. Оцінка задоволенням місцем у колективі й стосунками з керівництвом у випускників дистанційної технології трохи вища, ніж у випускників традиційного навчання.
Сьогодні дистанційні технології навчання вже зайняли одне із провідних місць у середній професійній освіті. Зацікавленість в одержанні спеціальності дистанційно зростає, а якісні характеристики фахівців відрізняються тільки позитивними моментами: упевненістю у власних силах, легкою адаптацією в колективі, умінням самоосвічуватися. Всебічний аналіз дистанційного навчання підтвердив гіпотезу якісної підготовки фахівців середньої ланки.
Змішане навчання
Як свідчать практика й ряд досліджень, тенденція навчання чітко розвивається в напрямку змішаного навчання. Під змішаним навчанням (blended learning) прийнято розуміти об'єднання формальних засобів навчання - роботи в аудиторіях, вивчення теоретичного матеріалу - з неформальними, наприклад, обговоренням за допомогою електронної пошти й інтернет-конференцій. Змішана форма навчання органічно з'єднує в собі як денні, так і дистанційні форми навчання.
Навчання в дистанційній і змішаній формі. У чому різниця?
Дистанційне навчання здійснюється тільки за допомогою Інтернет: одержання навчальних матеріалів і завдань, і всі інші питання, пов'язані з комунікацією, проходять тільки заочно. Проміжна й підсумкова атестація здійснюється також за допомогою пересилання й перевірки матеріалів.
Змішане навчання складається із трьох етапів: дистанційне вивчення теоретичного матеріалу, освоєння практичних аспектів у формі денних занять, остання фаза - здача іспиту або виконання випускної роботи.
ДН забезпечує можливість навчатися тоді, коли Вам це зручно й у тому темпі, що Ви обираєте самі в рамках установлених строків проведення курсів. При цьому не потрібно витрачати час на дорогу. ДН в сучасному світі здійснюється за допомогою таких технологій, як Інтернет, e-mail, телефонний і факсимільний зв'язок, відеоконференції, можливе також традиційне пересилання навчальних матеріалів поштою (друкованих, аудіо-, відео- й електронних навчальних матеріалів).
Але існують і негативні сторони дистанційного навчання:
відсутність очного спілкування вчителя й учня, а виходить, немає індивідуального підходу в навчанні й вихованні;
студенти не завжди самодисципліновані, свідомі і самостійні, як необхідно при дистанційному навчанні;
для постійного доступу до джерел інформації потрібна гарна технічна оснащеність;
нестача практичних занять і відсутність постійного контролю.
Слід зазначити також низьку теоретичну проробку проблеми дистанційного навчання. Це проявляється, насамперед, у відсутності чітко виражених цілей навчання й необхідних початкових вимог до студента, для роботи в цій системі, слабкому рівні системи контролю його знань, відсутності вимог до змісту дистанційних курсів і учбово-методичному забезпеченні, захисту авторських прав розробників навчальних матеріалів, сертифікації інститутів дистанційної освіти тощо. І, крім того, не по всіх спеціальностях можна проводити підготовку фахівців за допомогою дистанційних курсів.
Якщо говорити про змішане навчання, то безліч проблем зникають самі по собі.
Змішана модель навчання - це модель використання розподілених інформаційно-освітніх ресурсів в стаціонарному навчанні із застосуванням елементів асинхронного й синхронного ДН. Практикується як елемент стаціонарного навчання при проведенні аудиторних занять і в самостійній роботі студентів. Тобто змішане навчання успадковує переваги дистанційного навчання й виключає його недоліки.
Цілі навчання при змішаній формі залишаються попередніми, змінюються засоби й методи їх досягнення. Система контролю знань одержує нові можливості: використання контролюючих систем у поєднанні із традиційними методами.
Змішане навчання використовує найрізноманітніші методи, як традиційні, так і інтерактивні: лекційні лабораторні, комп'ютерні презентації, комп'ютерне навчання й навчання через Інтернет. Ці методи використовуються як окремо, так і в поєднанні один з одним.
Видавництва електронної продукції випускають різні види мультимедійних продуктів: електронні підручники, довідники, контролюючі програми, енциклопедії тощо. Ці програмні продукти можуть бути гарною допомогою у викладанні, але часто не підходять у якості доповнення до створеної програми з предмету й вимагають коригування. Тому розроблені самим викладачем електронні навчальні посібники більш корисні й цікаві у використанні. Найважливішими факторами, що забезпечують ефективність застосування ЕСН, розроблених викладачем, стають їхня висока доступність, простота (виключається необхідність придбання, установки й супроводу ПО, знижуються вимоги до комп'ютерних ресурсів) і можливість колективної роботи з учнями.
І звичайно, змішане навчання можна використовувати при підготовці будь-яких фахівців без винятку.
Отже, зробимо порівняльну характеристику дистанційного й змішаного навчання:
Дистанційне навчання:
однобічне спілкування;
учень пасивний, не діє, він є стороннім спостерігачем;
структура курсу схована від учня;
учень сам по собі;
текст лекцій написаний сухо й безособово;
учень майже не застосовує знання й уміння;
завдання даються тільки наприкінці глави;
текст поділений на глави й великі розділи;
контрольних завдань не передбачено;
учень не може одержати відгук про свої успіхи.
Змішане навчання
двостороннє спілкування;
учень активний, діяльний, залучений у навчальний процес;
учень знайомий зі структурою курсу;
учень перебуває під керівництвом;
текст навчального посібника написаний у дружній і підбадьорливій формі;
учень застосовує набуті знання й навички;
завдання й вправи розміщенні по всьому тексту;
текст поділений на невеликі розділи;
передбачені контрольні завдання;
учень одержує відгуки про свої успіхи.
Очевидно, що, впроваджуючи в навчальний процес сучасні методи навчання, можна значно підвищити його якість, зробити навчальний процес більш гнучким, стимулювати студентів до самостійної роботи.
Змішане навчання допускає збереження загальних принципів побудови традиційного навчального процесу. Ідея застосування елементів асинхронного й синхронного ДН при змішаному навчанні полягає в тому, що певну частину навчальних дисциплін (або дисципліни) студенти (слухачі) освоюють у традиційних формах навчання (стаціонарній або заочній тощо), а іншу частину дисциплін (або дисципліни) - за технологіями мережевого навчання. Співвідношення частин визначається готовністю освітньої установи в цілому до подібної побудови навчального процесу, а також бажанням і технічними можливостями студентів (слухачів). Такий підхід зветься "гнучке навчання" (flexible learning).
Заочне й дистанційне навчання
Вважається, що дистанційне навчання (ДН) через Інтернет у сутності являє собою логічне продовження досвіду заочного навчання, але вже на якісно іншому, більш високому рівні. Та практика показала: єдине, що поєднує традиційне заочне навчання й класичну форму дистанційного навчання на основі Інтернет-технологій - це відсутність очного спілкування між викладачами й студентами.
Завдяки широким можливостям комунікації викладача зі студентами й студентів між собою, дистанційне навчання виявилося ефективним не тільки для заочної освіти. Воно вже завоювало своє місце серед викладання різних дисциплін на денних і заочних відділеннях вузів. Популярною стала методика так званого розподіленого навчання, що поєднає традиційні методи спілкування викладача й студентів на лекціях і семінарах в аудиторії, а також синхронні (одночасні) і асинхронні (із затримкою в часі) контакти через Інтернет.
Основою учбово-пізнавальної діяльності є психологічні процеси особистості.
Тому в ході дистанційного навчання їх необхідно дотримуватися, враховуючи при цьому специфіку дистанційного навчання, що кардинально підвищує інтерактивність освітнього процесу. Але, як і будь-яка нова форма навчання, дистанційна, теж вимагає створення психологічної бази, без якої не можна говорити про якість навчального процесу.
Впровадження елементів дистанційного навчання показало важливість розробок курсів ДН, з урахуванням ряду психологічних принципів, які впливають на якість дистанційного навчання.
Електронні версії підручників, що стали основою для створення дистанційних курсів, як і традиційні підручники, не вирішують проблеми самостійної діяльності студентів в одержанні знань. Ці програмні продукти тільки створюють так зване віртуальне навчальне середовище, в якому і проходить дистанційне навчання. Але тут уже виникають такі психологічні проблеми, як відсутність досвіду самостійної роботи (насамперед, для студентів першого курсу), недостатня вольова саморегуляція, вплив групових установок тощо.
Тому розроблювачам курсів варто звернути особливу увагу (на початковому етапі курсу) на необхідність детального планування навчальної діяльності, її організації, чіткої постановки цілей і завдань навчання. Студенти повинні розуміти призначення запропонованих курсів. Від змісту матеріалу, що визначає структуру й рівень їхніх пізнавальних інтересів (загальних або спеціальних) значною мірою залежить ефективність навчального процесу студентів.
Пізнавальні процеси студентів безпосередньо впливають на засвоєння навчального матеріалу. Звідси випливає, що розробляючи учбово-методичні матеріали для дистанційного навчання, необхідно брати до уваги психологічні закономірності сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, а також вікові особливості студентів. Врахування цих особливостей сприяє підвищенню рівня сприйняття інформації й засвоєння навчального матеріалу тими, хто вчиться в системі дистанційного освіти.
Другий атрибут психологічного комфорту в процесі навчання досягається зворотним зв'язком між студентом і викладачем у системі дистанційного навчання. Суть зворотного зв'язку полягає в тому, що в міжособистісному спілкуванні процес обміну інформацією начебто подвоюється. І тепер, з'являється нова психологічна перешкода на шляху адекватної передачі інформації між партнерами цього спілкування - комунікативний бар'єр. Якщо такий бар'єр виникає, то інформація спотворюється або змінюється її зміст і тоді комунікативний бар'єр може перерости й у бар'єр відносин. А це вже феномен сугубо психологічний, коли почуття недовіри й ворожості поширюється й на пропоновану їм інформацію.
Таким чином, особистісні характеристики викладачів у системі ДН мають важливе значення для забезпечення відповідного, психологічного комфорту тим, хто вчиться. Але яким би чином не був організований зворотний зв'язок, дуже важливо забезпечити його регулярність відповідно до графіка, щоб учні мали поняття про систему вивчення курсу.
Одним з важливих аспектів навчання є мотивація. Мотивацію поділяють на зовнішню й внутрішню. І тоді, в окремих випадках, комунікативний бар'єр виступає захистом від психологічного впливу іншої людини, що виникає в процесі обміну інформацією між учасниками спілкування. Отже, необхідно враховувати те, що будь-яка інформація, що надходить до реципієнта, впливає на його поводження, мислення, установку. А так як, самостійна робота в системі ДН є основним елементом навчальної діяльності, то необхідно акцентувати увагу на розвиток здібностей студента самостійно працювати з інформацією.
Визначальними мотивами самостійної діяльності можуть виступати учбово-пізнавальні й професійні мотиви, а стимулами можуть бути інтереси, відповідальність, страх відрахування тощо. Різні по змісту мотиви по-різному впливають на якість навчальної діяльності. Інший показник мотивації до електронного навчання - зручність, яку воно пропонує (наприклад, можливість пройти курс навчання практично в будь-який момент і практично в будь-якому місці). Це значно легше, ніж намагатися включити процес навчання в щільний графік зайнятості.
Дистанційні курси пропонують студентові елементи керування, які неможливо реалізувати при підготовці у звичайному режимі (аудиторні заняття).
Електронне навчання дає право проходити весь курс у власному темпі. Це дозволяє уникати пропусків у процесі вивчення, у випадках, якщо студент повинен відірватися від курсу через зовнішні проблеми або просто не вловлює зміст сказаного викладачем. Психологічно, елемент "власний темп" - одна з тих особливостей, що робить дистанційне навчання таким ефективним.
Таким чином, у дійсності, дистанційне навчання за своїми характеристиками сильно відрізняється від традиційного. Підготовка до використання дистанційних навчальних курсів повинна починатися із глибокого аналізу: цілей навчання, дидактичних можливостей нових технологій передачі навчальної інформації, вимог до технологій дистанційного навчання з погляду навчання конкретним дисциплінам.
Відзначені психологічні аспекти дистанційного навчання являють собою далеко не повний перелік, які повинен враховувати викладач.
Але найчастіше для підтримки дистанційної освіти використовується три основні види технологій (табл. 1).
Таблиця 1. Характеристика основних технологій дистанційної освіти.
Найчастіше в процесі дистанційного навчання використовуються всі вищеназвані технології в різних пропорціях.
Сьогодні з використанням технологій дистанційної освіти можна одержати декілька різновидів освітніх послуг: вищу освіту, інтернет-курси дистанційної освіти, курси підвищення кваліфікації.
Розвиток дистанційного навчання в Україні почався значно пізніше, ніж в більшості західних країн. Через політичні та економічні перетворення були пропущені деякі проміжні етапи його розвитку, і найбільшого розповсюдження набув найпрогресивнійший — навчання по мережі Інтернет. Серед вітчизняних вищих навчальних закладів найбільш активно використовують технології дистанційного навчання Український центр дистанційної освіти НТУУ «КПІ», Національний технічний університет «ХПI», Українська академія державного управління при Президенті України, Одеський національний університет, Український інститут інформаційних технологій в освіті, а найбільша кількість освітніх програм, заснованих на цих технологіях, пропонується в сфері економічних знань та інформаційних технологій.
Але основною проблемою, яка залишається в Україні, є недосконалість і недостатніcть законодавчої бази, яка регулює надання даних освітних послуг, що досить часто ставить під сумнів легітимність освітніх документів, які видаються навчальними закладами після закінчення навчання за такими програмами. У зв’язку з цим назріла гостра необхідність дискусії навколо цього питання.
Основним законодавчим документом, що діє в цій сфері, є «Положення про дистанційне навчання», яке було затверджено Наказом № 40 Міністерства освіти і науки України від 21.01.2004 р. Саме в цьому документі наведено визначення терміна «дистанційне навчання»: під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.
Відповідно з цим наказом дорадчим органом при Міністерстві освіти і науки України, який забезпечує координацію робіт з формування і реалізації державної політики щодо розвитку системи дистанційної освіти, є Координаційна рада. І саме комісії при Координаційній раді повинні вирішувати питання нормативно-правового забезпечення дистанційної освіти.
Також в наказі зазначено, що дистанційна форма навчання базується на державних стандартах вищої, професійно-технічної та загальної середньої освіти і технологіях дистанційного навчання. А стандарти та технології дистанційного навчання та рекомендації щодо їх впровадження розробляються комісією при Координаційній раді з питань системотехнічного забезпечення та стандартизації дистанційного навчання. Для затвердження окремих курсів з елементами дистанційних технологій необхідно обов’язкове їх включення до банку атестованих дистанційних курсів та попереднє проходження обов’язкової процедури атестації у порядку, що визначається Міністерством освіти і науки. До розроблення та прийняття необхідної для впровадження дистанційної форми навчання нормативно-правової бази загальноосвітні навчальні заклади можуть застосовувати у навчально-виховному процесі елементи технологій дистанційного навчання або навчання за атестованими дистанційними курсами для окремих дисциплін. Таким чином, мається на увазі навчання з елементами дистанційних технологій, а не виключно дистанційна форма навчання замість традиційної.
Існують окремі вимоги до професорсько-викладацького складу, який бере участь в забезпеченні освітнього процесу з елементами дистанційних технологій. Так, працівники навчальних закладів, що забезпечують навчальний процес за дистанційною формою навчання, повинні мати необхідний кваліфікаційний рівень з технологій дистанційного навчання та відповідні документи, які це підтверджують. Але досить незрозумілим залишається питання розрахунку педагогічного навантаження фахівців, які забезпечують такий навчальний процес, оскільки жодних норм розрахунку робочого часу для такої форми навчання не розроблено і не затверджено.
Таким чином, виникають серйозні питання відносно легітимності документів, виданих студентам та слухачам, які займалися за дистанційними курсами, що не пройшли процедуру атестації і не затверджені комісіями при Координаційній раді, а також якщо учбовий заклад не має фахівців з необхідним кваліфікаційним рівнем за технологіями дистанційного навчання.
Оскільки фармація є однією з науковоємних і соціально значущих галузей, то, безумовно, виникає об’єктивна потреба в розробці нових освітніх технологій, і дистанційні технології є досить привабливою альтернативою традиційним освітнім програмам, особливо в сфері післядипломної освіти, оскільки це дає можливість отримувати нові знання та навички без відволікання від основного виду професійної діяльності. Але оскільки фармацевтична діяльність пов’язана з додатковою відповідальністю перед суспільством, то всі існуючі програми післядипломної освіти містять тільки елементи дистанційних технологій і передбачають суворий контроль за рівнем знань та навичок слухачів.
Для аналізу закордонного досвіду організації системи післядипломної освіти для фахівців фармації було розглянуто досвід ряду країн Британського співтовариства та США, які є лідерами у її впровадженні. Для цього було досліджено основні принципи функціонування цієї системи в деяких вищих навчальних закладах західних країн, проаналізовано деякі навчальні плани.
Основна маса фармацевтичних факультетів університетів пропонує курси дистанційної освіти для фахівців фармації за 3-ма напрямками — клінічна фармація, муніципальна фармація та програма для фармацевтів, які бажають мати незалежну практику.
Для усіх напрямків розроблено 3 курси різної тривалості:
На отримання сертифікату про післядипломну освіту (тривалість 12 міс.);
На отримання диплому з післядипломної освіти (тривалість 24 місяці);
На отримання звання магістра фармації з написанням дослідницького проекту (тривалість 36 місяців).
Кожен курс складається з декількох модулів або юнітів (найчастіше з 5-ти). Програмні модулі представлені широким спектром тематик за основними напрямками, існує можливість їх комбінування з урахуванням професійних потреб слухача в режимі on-line. Також є базові модулі, які є обов’язковими для вивчення, і ряд модулів на власний вибір слухача.
Усі програми мають інтерактивну підтримку завдяки веб-підручникам, які також дублюються паперовими варіантами за бажанням слухача, мають прикріплених до кожного модулю т’юторів, які консультують, як в режимі on-line, так і в режимі очних консультацій, а також мають завдання для очної групової роботи слухачів. Веб-підручники супроводжуються відповідними відео- та аудіоматеріалами, а також обов’язково мають тестовий блок для самостійного контролю за засвоєнням навчального матеріалу. Усі інтерактивні матеріали включено в загальний для усього університету віртуальний інтерактивний простір, завдяки чому слухач має доступ до додаткових навчальних матеріалів, в тому числі до віртуальної бібліотеки університету та інформаційних баз даних.
При цьому немає жодного юніту, який би вивчався виключно завдяки інтерактивним матеріалам і не мав аудиторних годин для очної роботи з викладачем. Для кожного модуля чітко прописано та затверджено в відповідних інстанціях кількість годин, які відведено для самостійної роботи з інтерактивним матеріалом, групової аудиторної роботи, практичної роботи, очних консультацій з т’ютором в режимі on-line та очних консультацій з т’ютором. Це дає можливість найліпшим чином спланувати роботу слухача, забезпечити належне засвоєння навчального матеріалу і контроль за навчанням, а також розраховувати педагогічне навантаження викладачів, які працюють в сфері надання дистанційної освіти. Обов’язковим елементом практично кожного юніту є також наявність практичної бази та можливість співпраці, консультацій та навчання під керівництвом досвідченого в цій сфері фахівця, який є т’ютором юніту від бази практики. Цей фахівець також контролює та допомагає вести щоденник практики, який є необхідним елементом успішного зарахування модулю.
Бажаючі можуть вибрати також проходження додаткових програм та отримати додатковий сертифікат чи диплом за такими напрямками, як медичний менеджмент, фармацевтичний менеджмент, МВА в фармацевтичному бізнесі та ін..
З усіх країн пострадянського простору найбільш досконалу законодавчу базу по дистанційній освіті має Росія, тому провідні російські фармацевтичні виші, в тому числі Пермська державна фармацевтична академія, П’ятигорська державна фармацевтична академія, пропонують курси підвищення кваліфікації з елементами дистанційної освіти.
В Україні, при існуючій недосконалості законодавчої бази з цього питання, слід бути досить обережним при виборі навчального закладу, освітніх курсів чи курсів підвищення кваліфікації, які пропонують пройти навчання дистанційно. А важливим завданням для всього освітнього співтовариства України, поза сумнівом, є розробка необхідного правового супроводу даної форми навчання
Комментариев нет:
Отправить комментарий